Шевченко - художник (сценарій свята)

                                                                              ЩОВЕСНИ, КОЛИ ТАНУТЬ СНІГИ ,

                                                             І НА РЯСТІ ПРОСЯЄ ВЕСЕЛКА,

                                                             ПОВНІ СИЛ І ЖИВОЇ СНАГИ

                                                             МИ ВШАНОВУЄМ ПАМ’ЯТЬ   ШЕВЧЕНКА                                               

    2014 рік проголошено Роком Тараса Шевченка.

     9 березня  2014 року український народ відзначає 200 років від Дня на-  родження Т. Г . Шевченка . Ім’я святе для кожного українця. Ця людина за- лишила нам  свої неоціненні духовні надбання – твори і світлу пам’ять про себе. Він пробуджував любов до своєї Батьківщини , кликав сильних на подвиги, вселяв у слабких надію і віру.

   Шевченко був не тільки філософом, фольклористом, поетом, політиком,  істориком, письменником, етнографом,а також був великим художником.

    З чого ж все почалося?

1.                                                                                                                   Кобзарем його ми звемо

        Так від роду і до роду

        Кожен вірш свій і поему

        Він присвячував народу.                          

                         2.     Чисту матір і дитину

                                 Він прослав серцем чистим

                                 Всю осяяв Україну

                                  Поглядом він променистим.

3.   Ось чому  в сім’ї великій

          У цвіту садів прекрасних

          Буде жити він навіки

          Як безсмертний наш сучасник.

Звучить відеозапис пісні на вірші Т. Шевченка «Думи мої».

    Заходить жінка , одягнена в селянський одяг, несе запалену свічку, ставить

на столик біля портрета Т. Шевченка. До неї підходить хлопчик.

-                                                                                                              Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?

-                                                                                                              Так ,синку, правда.

-                                                                                                              А чому так багато зірок на небі?

-                                                                                                              Це, коли людина на світ приходить,Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре , свічка загасне, зірочка падає. Бачив?

-                                                                                                              Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?

-                                                                                                              Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічечка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.

-                                                                                                              Матусю,я буду добрим. Я хочу,щоб моя свічечка світила.

-                                                                                                              Старайся, мій хлопчику.

-                                                                                                               

Пісня « Садок вишневий коло хати»

     9 березня 1814 року в с. Моринцях на Київщині в сім’ї селянина- кріпака народився Тарас Шевченко.

4.        Хоче малювати,  прагне він до знань.

           Та за це багато зазнає знущань.

5.        Нишком він малює статуї в саду,

             Вночі пише вірші про людську біду.

6.        Хлопчик ріс мовчазний, замислений. Не тримався хати, а все блукав десь за вигоном.

7.        Маленького Тараса батьки віддали до дяка «в науку». За найменшу провину карав він своїх учнів різками.

 Тарас.        … Ти взяла мене  маленького за руку  і в школу хлопця одвела

                         До п’яного дяка в науку,

                         «Учися, серденько, колись з нас будуть люди» ,- ти сказала…

8.      Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Замучена важкою працею, померла мати.

Тарас.            …Там матір добрую мою

                           Ще молодую,- у могилу

                            Нужда та праця положили…               

9.       Незадовго після смерті матері в 1825 році помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Тарас.                …Там батько,плачучи з дітьми

                               ( А ми малі були і  голі),

                                Не витерпів лихої долі,                              

                                Умер на панщині!... А ми

                                Розлізлися межи людьми,

                                Мов мишенята. Я до школи-                                       

                                Носити воду школярам…

10.      Тарас наймитує в школі,а потім пасе громадську череду. Мине 20 років, і він з болем згадуватиме своє дитинство у вірші «  Мені тринадцятий мина- ло»

Вірш «Мені тринадцятий минало»

ОКСАНА: Чом же плачеш ти? Ох, дурненький,Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже кажуть, найкраще від усіх ти читаєш, співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От, виростеш і будеш малярем. Еге ж?

ТАРАС: Еге ж, малярем.

ОКСАНА: І ти розмалюєш нашу хату?

ТАРАС: Еге ж…  А всі кажуть, що я ледащо і ні на що не здібний… Ні, я не ледащо. Я буду таки малярем.

ОКСАНА: Авжеж ж, будеш! А що ти ледащо, то правда. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, вони пити хочуть! (схопились за руки і побігли до ягнят)

Пісня « Зацвіла у лузі червона калина»

11.     Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім’ї і дитин-ство його було тяжким та безрадісним, малий Тарас ріс допитливим та розум- ним хлопчиком.

12.    Тарас наймитує, а випадає вільна година- читає і малює вечорами, щоб

ніхто не бачив,  плаче з горя. Але думка навчитися малювати у маляра не по-кидає хлопчика.

13.   Не відразу вдалося Тарасові здійснити свій намір. Довго і наполегливо шукав здібний хлопець учителя малювання, а у цих пошуках допомагав йому вірний приятель дід Іван, який був дуже розумною людиною та не байдужа була йому доля свого улюбленого внука.

14.   Зазнавши багатьох принижень та випробувань, малий Тарас за порадою діда Івана, вирішив зробити останню спробу знайти вчителя малювання, і так, він подався до села Хлипнівки, (слайд 10) що славилася малярами. Дяк-маляр, до якого він звернувся,після двох тижнів спілкування з Тарасом, упевнився, що в учня є хист та погодився його вчити, але, що Тарас кріпаком, дяк зажадав дозволу на це поміщика.Згодом  пан Енгельгард забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

15.   Він дитя з-під стріхи,

        Він в подертій свиті,

        Він здобув нам славу,

        Як ніхто на світі.

16.   А та наша слава

        Не вмре, не загине,

        Наш Тарас Шевченко

        Сонце України.

Пісня « Тече вода з-під явора »

 17.   Зустріч у Петербурзі із земляком – Сошенком,байкаремГребінкою,худо-жниками  Брюлловим, Венеціановим, поетом Жуковським круто змінили до-лю Шевченка.

-Вони побачили великі здібності юнака і викупили його з неволі.

 18.   Так в людсьому морі

          Стрілися брати,

          Що зуміли в горі

          Щиро помогти.

          Викупили друзі,вільним став Тарас.

19.    В 1845 році він закінчив  Петербурзьку художню академію з двома сріб- ними медалями і званням « вільного художника».

20.     Чом  же серце в тузі?

           Біль чому не згас?

           Сміливий і щирий

           Був Тараса спів.

           Він гострить сокири,

           Кличе на панів.

21.      Тут уже молоде і ніжне серце заспівало і заговорило віршами.  І де б не

був, куди б не кидало його життя, він прохав долю, щоб

           Аби хоч крихітку землі

            Із- за Дніпра мого святого

            Святії вітри принесли ,

            Та й більш нічого.

22.       За бунтарські вірші 33- річного   забрали в солдати.

23.       Незважаючи на заборону, Шевченко писав  вірші і ховав їх за халявою

чобота. Тепер цю книгу називають захалявною.

24.        Поет писав  :

             Ой думи мої! О славо злая!

             За тебе марно я в чужому краю

             Караюсь, мучусь…але не каюсь!...

Пісня « Зоре моя вечірняя…»

25.     9 березня 1861року Шевченкові виповнилося 47 років. Привітати поета,

який лежав тяжко хворий, прийшли друзі. А 10 березня перестало  битися се- рце великого українського Кобзаря. Тіло Шевченка було перевезено до Кане-

ва і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.

-Вірш « Заповіт»

26.     Минуло 200 років з дня народження славного сина України , але в ба-

гатьох українських  родина  ви побачите прикрашений  вишитим рушником

портрет  Кобзаря. Він як член  сім’ї, як найдорожча людина.

27.     У нашій хаті на стіні

          Висить портреті у рамі

          Він дуже рідний і мені,

          І татові і мамі.

          Він стереже і хату й нас,

          Він знає наші болі.

          Я добре знаю – це Тарас,

          Що мучився в неволі

          Такий ріднесенький, дивись,

           Він мов говорить з нами.

           Він на портреті, мов живий,

           Ось- ось і вийде з рами

.

28.       В день народження Тараса Шевченка дорослі ідіти йдуть до його пам’ятника, щоб поставити свічку, покласти квіти,почитати його вірші, поспівати його пісні, вшанувати великого Кобзаря.

Пісня « Поклін тобі ,Тарасе»

29.       Тарасе, наш Кобзарю, всюди

             Приходиш нині ти, як свій,

             Тебе вітають щиро люди

             На всій Україні моїй.

  30.      Уклін  тобі,  Тарасе,

.            Великий наш пророче,

             Для  тебе вірно б’ ється

             Те серденько дитяче.

31.         За тебе вічно б’ється,

              За твої заповіт

              Чого батьки не зможуть,

              То зроблять їхні діти.

Пісня « О, Україно! »